Ніч обняла мене жоною,
Надійно вкрила пеленою,
Та не приспала. Навпаки,
Щось шепотіла про роки,
Про всі гріхи мої, заслуги...
А потім піснею за лугом
Кудись вела мене, вела.
І на околиці села
Мене в чоло поцілувала
(Ну, зовсім, як дружина, Алла),
Щоки торкнулася... Затим
Один туман був, може, дим,
І ранок росяний, і стежка
У дивоцвіті, мов мережка.
І син назустріч, і онук
Ішли до мене радо з лук!
...І щасливіших у ці миті
Ще не було на білім світі.
12.02.2012
Наснилося...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112021406537
Свидетельство о публикации №112021406537
Рецензии
В'ЯЧЕСЛАВЕ, ЯК БОЛЯЧЕ... І ГАРНО. ДАЙ БОГ, ЩОБ ВИ ЗАВЖДИ ПОЧУВАЛИСЯ ЩАСЛИВИМ!
Вера Кухарук 02.03.2012 19:44 • Заявить о нарушении
Вера Кухарук 02.03.2012 19:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.