Мороз ущипливий. А тиша - мов німа.
Безсила. І не знаю хто і де ти?
Лютує і засніжує зима,
А сонце вже пропалює замети.
Під гірку йти - перехопило дух.
З гори - неначе гойданка під небо!
Живе сховалось. Ледь помітний рух
Тепла з очей, коли дивлюсь на тебе.
І дні і ночі - білі. Сніг рипить,
Виблискує, покваплює додому.
Як я жадала наздогнати мить,
В твоїх обіймах приховати втому.
Не зраджу вітру - сенс мого життя!
Розтане сніг. Спливе. Без вороття.
Мороз ущипливий...
© Copyright: Вера Свистун, 2012
Свидетельство о публикации №112021405636
Свидетельство о публикации №112021405636
Рецензии
На это произведение написано 26 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.