Малювала жінку в синьому халаті,
Посивіли коси і вуста скорботні
Це ж моя старенька рідна мати,
Що, як бджілка, завжди у роботі.
Біля хати ніжні мальви золотисті,
І барвінок тихо стелиться до ніг,
А вода в криниці золотом іскриться,
Та вузенька стежка прямо на поріг.
Верби біля тину низько гнуться.
І яке ж красиве, ти моє село!
Не сумуй рідненька, я ще повернуся,
Бо в своєму серці бережу тепло.
Знову мені сниться рідна, мила хата,
Як до неї довго і далеко йти:
І старенька мати в синьому халаті,
Що мене випроводжає у світи.
Малювала ж1нку
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2012
Свидетельство о публикации №112021309838
Свидетельство о публикации №112021309838
Рецензии