Тихо мелодия звучала

(навеянное картиной Ивана Марчука)

Какие же теперь столбить «начала»,
когда царям, героем – не до саг?
Ещё недавно так мелодия звучала
не на басах и в чёрных небесах.
Там безымянность поглощала весь мир,
кресты укором не маячили окну.
Там Вечный Жид стонал тихонько: «Вей из мир…»
И сад изжажданно так впитывал весну.
Деды переселялись в домовины
(и со своим ты разминулся лишь на дни…), –
прожив немного больше половины,
решили «небо не коптить» они,
поверив вдруг смертельности увечий.
Так ли – «природе душ не занимать»?
И поминальные ещё горели свечи,
когда тебя рождала трудно мать.
Ты тех даров достоин был едва ли,
которые затем волхвы внесли.
Зато, как голуби, вороны ворковали
над колыбелью, над извечностью земли.
Ещё там звуки пенились лавинно!
Мелодия звенела, как вода!
И ты поверил, что родился в Украине,
и будет музыка звучать в тебе всегда…


Рецензии
Захотіла прочитати цей вірш рідною мовою, тому на Яндексі набрала Ваше ім"я, додала слово "вірші" - і я на вашій сторінці...Тепер буду читати вірші так. Може, Ви для інших читачів на Стихи.ру будете друкувати українською? Я Вас - в "избранные".

Татьяна Каминская   16.04.2012 13:36     Заявить о нарушении
Дякую, шановна пані Тетяно! З Великоднем Вас! Ця сторінка, дійсно, "віти за межу" - для тих, хто не знає української. Якщо наберете в пошуку на цьому ж сайті "Гончаренко Олег2", віднейдете цілий розсип рідномов'я. Загалом, вірші мої можна знайти на багатьох літературних сайтах, а цей - "цільовий", для друзів у далеках. Мають же вони нарешті зрозуміти нашу душу?

Гончаренко Олег   16.04.2012 17:37   Заявить о нарушении
Воістину воскрес! Дякую Вам за відповідь. Читаю Ваші твори українською. Радію з того, що Ви піклуєтесь про російськомовних читачів. Успіхів Вам!

Татьяна Каминская   16.04.2012 23:07   Заявить о нарушении