Ми дуже різні і не варто
Шептати слова гостроту,
Ти вплетена в політ азарту,
А я в родинну простоту.
Ми дуже різні, ти велика
І переможний твій маршрут,
А я, коли до себе кликав,
Минулого посіяв бруд.
Ми дуже різні, ти любила
Мої знесилені пісні,
А я твою квітучість, мила,
Любив забави голосні.
Ми дуже різні, я вже гірший,
Схопив нудьги міцний гачок,
Не згадую тебе у віршах,
Для іншої плету вінок.
Ми дуже різні, я щасливий,
Що так любив тебе одну,
І ширилися мої сили,
Як бачив я красу земну.
Ми дуже різні, я інакший,
Я для себе сум і біль,
Втратив віру, втратив, впавши,
Розгубив кохання хміль.
Ми дуже різні, але схожість
Привела до вівтаря,
Ти будеш чесність і набожність,
А я порода бунтаря.
Ми дуже рiзнi i не варто
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021304384
Свидетельство о публикации №112021304384
Рецензии