Святому Валентину в 2012

Любов, збережена під склом у саркофазі, крізь віки.
У місті Самбір, в храмі, де бував не раз я, біля Нього.
Ти не один любив, але один розбив ненависті замки,
Сказати, що: « люблю!», - у слові сим не розповісти всього.

Багато хто кістками ляже в грішну землю, без жалю.
Красиво жити, щоб іще красивіше та з прикладом померти.
«Кохання заслужити в Бога і собі та всім!», щоденно  я молю,
До ваших душ, що у любові, погляд  направляю я відвертий.

Твій, Валентине, подвиг почуттів безмежжя досягнув!
Ген-ген за хмари, що в очах коханих, і блищать крізь сльози.
Кохати так як Ти, щоб з легкістю глибини почуттів я осягнув,
Пройти крізь бурі, напролом, позаду залишаючи самітні грози.

Пройдуть віки, ще стільки ж, а мо більше, може й вічність.
Коли в Єгипті зникнуть славнозвісні піраміди.    …  Сплине й час,
Залишаться історії…  на них не вплинуть ні багатство й бідність,
Нащадки, прославляючи кохання, Валентине, ще згадають Вас.

Поет ХХ сторіччя 12-13 лютого 2012