Сонаты эхо... Марк Лiберман. Переклад iз мови

               
Оригинал:


 Зимова тиш. Суцільна повінь снігу.

 Архангели метуть зіркову кригу,

 І подих в горлі колом застряє,

 І тінь моя мене не впізнає,

 Ховаючись по затишках окремо.

 В руках застиглий світла оберемок

 Миттєво тане в мороці кімнат

 Відлунням світлих місячних сонат,

 Як згадка про тепло і промінь літа,

 Про запахи, що дарувала липа

 Наприкінці липневої грози...

 Заклякли в хаті часу терези

 І засинати літа тінь не хоче

 В міцних обіймах господині ночі.


Переклад з української Світлани Груздєвої:

               
 Покой зимы.  Земля под снегом в коме.

 Архангелы сметают звёздный лёд.

 Дыханье в горле застревает комом?

 И тень моя меня не узнаёт

 И прячется по уголкам укромным.

 Мгновенно тает в сумраке скоромном

 Охапка света в дрогнувших руках

 Сонаты эхом, сгинувшим в веках,

 Как память о тепле и летнем ливне,

 О запахах, что нам дарила липа

 В июльском 'обмороке от грозы…

 Оцепенели времени весы,

 И лета тень никак заснуть не хочет

 В объятиях седой холодной ночи.


Благодарю сердечно
Автора оригинала
за участие...