Адамнын ом рге деген куштарлыгы

АДАМНЫН ОМІРГЕ ДЕГЕН КУШТАРЛЫГЫ



Бул зандылык, ен улкен кажеттілік. Зандылык деп біз біздін еркіміз бен санамыздан тыс арекет жасайтын куштерді айтамыз. Адам д;ниеге, тіршілікке заттарга немесе а;шага деген куштарлык аркылы байланып турганда, адам;а деген ;уштарлык оз алдына жане оз бетінше ;лкен рухани к;ш болып дами алмайды. Сондыктан адамга деген куштарлык ж;не онын басымдыгы бас;а денгейде жатады. Кандай куш болмасын, адамдар олармен санаспай омір суре алмайды. Табигаттагы куштер болсын, когам дамуындагы куштер болсын немесе адамнын санасы мен кылыгына тан касиеттер болсын, адамдар солардын баріне икемлеліп, багынышты болады. Мысал ретінде алып карайтын болсак, казіргі біздін тіршілігімізде мыктап орын алган «кунсыздану» немесе «баганын шарыктау» процесстері біздін санамыздан тыс журіп жаткан экономикалык козгалыс. Ал адамнын озінін кунсыздануы – бул казіргі кемелденген техникалык когам ушін тіпті мига симайтын кубылыс. Казір оларга букіл алемде карсы туратын куш болмаган сон, адамдар соларга каратай амалсыздан икемделген. Сойтіп осымен кайда бара жаткандарын оодері де білмей, буган наразы болдганнан баска еш нарсе істей алмай дал болып  жур. Ал оларга икемделген адамдар омір ушін тынымсыз куресте азып-тозуга айналган. Ал бул алемдік козгалыстын тубінде не жатканы осы уакытка шейін сыры ашылмаган жумбак. Осыдан барып адамдар бул купия куштерден зардап шегуде. Сонымен акшанын шексіз билігі адамзатка улкен кауіп тонгізіп тур.
К. Маркс ашкан тауарлар карым-катынасы, кун, кезінде когамдык енбекке негізделіп, ондірілген байлыкты болісу амалдары таптык карым-катынастары аркылы журген. Мунын акыры таптар куресіне акеп согып отырган. Бул жерде баганын томендеуі немесе жогарылауы экономикалык зандылыктарга байланысты болган. Ал казіргі кезенде ондіруші куш – техника жане онын беретін онімі де адамнын кара кушінен алдекайда жогары. Бул адамнын кара кушін керек етпейді, онын акылынын дамуына гана суйенеді. Сойтіп бул процесс ар адамнын дамуын талап етеді. Бул жагдайда барлык адам байлыкка кенелуге тиіс. Бірак капитализмнін енбек ету тасілінде барі ретсіздікке урынган. Сойтіп бул жуйе техника жасаган байлыкты болісіп ішіп-жеудін озін киындаткан.
Бірак адамнын омірге деген куштарлыгы бул кауіптен кушті. Жане біз жогарыда айткан санасыз рухани куштер. Демек бул куштарлык тубінде барін женеді. Жане онын устіне адам саналы, акылды жан иесі. Демек адам жана омірдін карсанында тур, бірак акшанын шырмауы онын санасын теріс айналдырып уландыруда. Сол себептен ол озін коршаган дуниені теріскей жагынан  гана коріп, кункей жагын білмейді. Казіргі адам бейне бір есін жия алмай журген мас сиякты, кунде «ертен» деп журіп таусылуга айналган. Адамдагы адамга деген куштарлык, суйіспеншілік, махаббат акшага деген куштарлыкка ауысканда, адамдар бір бірін жогалтады, бір бірінен алыстайды. Мумкін, жогарыда айткандай, осынын озінде бір купия бар шыгар? Неге акшага деген куштарлык соншалыкты кушті болып келеді? Егер акшанын адамдарга деген ыкпалы жойылып, адам акшага умтылмайтын болса, онда онын алдынан адам гана шыкпай ма? Онда онын алдында тек кана адам гана турмай ма? Егер казіргі ен кушті куштарлык акша болса, онда мунын дамуынын озі адамга деген куштарлыктын дамуы болмай ма? Бул тек кана акшага оранган гана куштарлык адамга деген улкен сезімнін теріс айналган жагы гана. Акша адамдарды бытыратып дараландырса, онда онын натижесі – жалгыздык. Ал жалгыз калган адам нені армандайды? Адамды армандайтын шыгар. Суйіспеншілікті ансайтын шыгар. Махаббатка талпынатын шыгар. Бірак соларга колдарын жеткізе алмаганнан кейін гана омірден туніліп, озін коршаган дуниемен араздасатын шыгар. Буган далел болатын  -  «байлардын да  жылайтыны». Акшанын адамгершілікті тубірімен жоятын нагыз ойраны осы жерде. Байлардын барі ынтымактаскан адамдар екен деп тек устіртін гана сана ойлауы мумкін.
 Бул адамдык куштер барлык жерде бірдей арекет жасай ма алде жок па? Осы тустан Батыс пен Шыгыстын арасындагы айрмашылыктары зор. Жапондар мысалы шыгыска жататын дамыган халыктардын бірі. Олар осы аймактагы басынан нарыкты бірінші болып кабылдап, онын мумкіншіліктерін оз пайдаларына саналы турде колдангандардын бірі. Осы уакытка шейін олардын дамуынын жогаргы денгейге котерілгені, олардын акшанын кушін дурыс пайдалангандарында болып тур. Казірге шейін Жапония Америкамен басекеде турган халыктын бірі. Казір Шыгыстан, бурын артта калып келген халыктардын кейбіреулері алгы шепке шыга бастады. Олардын ішінде Кытай мен Корея, Индия бар. Кейінгі кезде солардын ішінен Вьетнам да бой корсете бастады.
Ал бул кандай негізде болып жатыр дегенде, біз шамамен былай деп жауап береміз. Жогарыдагы айткан халыктардын кобісі узак уакыт отарда езіліп, артта калып, коп зардап шеккен елдер. Сонын негізінде олар бірінші кезекте акшаны, оздерінін жане баскалардын тажірибелеріне суйеніп, акшанын дурыс пайдалану жолдарын тауып, онын кушін оз беттерінше, ягни шетелдердін улгілеріне сініп кетпей, оз экономикаларына жане мадени омірлеріне бейімдеген. Олар барін енбекке каратай бурган, енбекті бірінші орынга койган, аркімді енбекке тарткан. Содан барып осы уакытка шейін ыдырамай сакталып келген каумдык куштердін барін адамдардын игілігіне каратай бурган. Олардын улкен ерекшеліктерінін бірі – осы уакытка шейін сакталып келе жаткан жане адамдарды таратып жібермей осы кезге шейін бастарын біріктіріп турган улттык салт дастурлері. Мунын ішінде, жогарыда айткандай, алі бузылмаган діни сенімдері де улкен кызмет аткарады.
Осы айткандардын барі ар адамнын адамдык касиеттерін сактап, олардын оз кара бастарынын камын жеп тентіреп, баска елден бакыт ідеп кетпеуіне тежеу болган жане сонымен катар адамдар арасындагы ауызбірлікті бузбаган. Міне осындай адамзаттык карым-катынастар сакталганнан кейін гана бул елдер мемлекет болып «акшанын шабуылына» тотеп беріп, онын кудрет куштерін оз пайдаларына дурыс жумсай білген.
Бул дегеніміз, акшанын шексіз билігін ауыздыктауга болады деген соз. Акша жеке адамдардын колына тусіп барып кана булдіру жане бытырату кушіне айналады. Бул жерде адамды емес,  акшанын осы кушін гана жугендеуге болады, ойткені акша мен бірге адамды да жугендеу керек емес. Ал адамга мундай куш корсету казіргі заманнын демократиялык талаптарына сай келмейді. Сондыктан акшаны ауыздыктаудын тиімді жолдарын іздестіру керек. Бул когамнын, мемлекеттін гана ісі. Муны аныктап кейініректе айтамыз.
Акшанын шексіз билігі алдымен Батыс елдерінде гана пайда болган, сонан барып кана «нарыктык экономика» деген атпен акшанын билігі алемге бірте-бірте тараган. Бірак Батыста акшанын булдіру кызметі бірден корінбеген, біз жогарыда корсеткен себептермен тек кана кейінгі кезенде гана пайда болган. Сонан барып ол коп уакытка шейін улкен козгаушы куш болып келген. Ал совет укіметі кулаганнан кейін бул кеністікте, ягни біздін когамда, акша аяк астынан улкен бурлыс жасап, тарихта бурын сонды болмаган «мінез» корсеткен. Муны ешкім куткен жок. Коптеген, сол кезде акшага куныккан адамдардын кокірегінде «еркін байысак» деген куштарлыктан баска ешнарсе болмаган. Ал бул копшілікке тан куштарлык болган сон, букіл когам осыган ынгайланган. Ал бул куштарлык барін талкандаган. Енді міне сонын салдарынан біз  озімізді Батыспен тенестіріп, батысша омір суреміз деп, ушы киыры жок таусылмайтын улкен балеге тап болып, дагдарып отырмыз. Сойтіп басымыздан бурын-сонды кормеген токырауды кешіп келеміз.
Бул дауласатын жане дау устінде гана мані ашылатын философиялык немесе экономикалык угым емес, когам дамуынын немесе онын кулдырауынын негізінде жаткан тарихи шындык. Осы шындыкты ашу ушін мен букіл омірімді беріп, жогарыда айткандай, жиырма бес жыл бас котермей, омірдін еш кызыгына аландамай, табжылмай, мойымай жане кайыспай енбек еттім. Мен алі кунге шейін осы енбегімнін жемісін кашан жеп, кай уакытта кызыкты омір суретінімді білмеймін. Айтеуір тагдырдын жазганына бой усынып, осы кунге шейін алі умітімді узгем жок. Бірак мен осыдан коп жылдар бурын, алі жас кезімде, оз алдыма койган максатыма жетіп, коп жыл армандаган, кокейімді тескен шындыктын коп жагынан сырын аштым, сонын ішіндегі акшанын сыры – ен маныздысы.
Акша ежелгі заманнан бері адамдар арасындагы карым катнастарын кураган, ал біздін заманда улкен алемдік кушке айналган гажайып куш. Бул куштін касында табигаттын адам баласы игерген куштері тукке де турмайды, ойткені ол куштердін барі де акшанын кушімен бугінгі адам игілігіне жумыс істемей, адамзатка неше турлі жолдармен карсы койылып, адамдарды канау немесе жаппай жою куштеріне айналган. Біз алі кунге шейін адамдардын осы кундерде неге азгындайтынын білмейміз. Неге олар бір бірінен коркады, сойтіп бір бірінен жасырынып, биік дуалмен коршалган бекіністерде туратын болган. Откен замандарда кузетпен патшалар мен шонжарлар гана журетін, ал оны енді аркім жалдайтын болган. Сонда бул жерде акшанын зандылыгынан баска кандай зандылык бар? Ал чиновниктер неге халыктан болініп, камалдарга тыгылган?
Дамудагы зандылыктар ненін болса да мазмунды, ішкі дамуын гана корсетеді. Ал адамдарга ойланудын ар нарсенін сырткы кубылысын гана кору ушін керек емес, ішкі козгалыстарды танып білу ушін гана кажет. Егер бір коргенде ар нарсені коп ойланып толганбай ак тусіне беретін болсак, онда мын жылдар бойы киын-киын кезендерден журіп дамыган гылыми сананын бізге не керегі бар? Мумкін, болашакта адамзат мундай жогары дамыган санага жететін де шыгар, ал бізге казір кобінесе жай нарсені тусінудін озі киындыкка акеп согады. Біз ауелім адамдардын кажеттілігін, муктажын, жогын білмейміз. Сонда когам тургысынан занды даму деген калай болатынын біз «менеджмент пен маркетингке» карап мулдем естен шыгарганбыз, сондыктан когам кажеттілігінін дамуынан шатасып, жеке, бытырап журген адамдардын тургысынан адасканбыз. Мындаган адамдардын куштарлыгы соган икемделетін нарсе емес. Соган икемделген когамда бугін жол апатынан гана кыруар адамдар кырылып жатыр. Ал кунсыздану деген заттардын тек кана сырткы корнісі, демек біздін икемделетініміз де осы сырткы корністін жылжуы. Ал осы кезде онын ар жагындагы жасырын жаткан ішкі куш бізге белгісіз болып турады. Демек біздін санамыз заттардын сыртымен гана жылжып, ішкі маніне уніле алмай, озімен озі немесе сырткы дуниемен алысып журеді.
Шындыгында социализм кун деген тусінікті жойып, бізге мурага акша мен адам игілігіне пайдаланатын байлыкты гана калтырган, ягни берекені гана. Кезінде «;;н» деген т;сінікті т;р-т;рімен капитализм жаса;ан. Ол заттарды; ;ана емес, сонымен ;атар ;рт;рлі таптар;а жататын адамдарды; да ба;аларын белгілеп кеткен. Ал б;л ж;здеген жылдар бойы ;алыптас;ан сананы; ая; астынан ;згеруі м;мкін емес. Социализм тал;андал;анда б;л сана да тал;андал;ан. «Ендігісін оздерін біліндер» деп, социализм ар адамды оз алдына озін койып кеткен. Міне осыдан бастап біз жана омірге келгенбіз. Ал мундай сумдык кадамды, ягни бар байлыкты адамдарга боліп, букіл когамнын ондіруші куштерін ашыктан ашык талкандау, бул тарихта бурын-сонды алі ешбір ел жасап кормеген жане жасауы да мумкін емес жагдай. Казіргі Батыс бара-бара мумкін тыгырыкка келетін де шыгар. Бірак олар бізге карап ол тыгырыктан киналмай шыгуы да мумкін. Калай болган кунде де дал біздегідей талкандау жумысы ол жактарда бола коймайтын шыгар. Бул менін оз ойым.
Егер біз жеке адамдардын козкарасында турып, осы тустан коршаган дуниені тусінуге тырысатын болсак, онда омірдін барін осы адамдарга бейімдеу керек екендігін білеміз. Бул дегеніміз, бул адамдарды риза гылу ушін, оларга омірде бардын барін шыгарып, ондіріп беру керек те, олардын талап-тілектерінін барін канагаттандыру керек. Осы ушін олар жанын салып акша жасайды. Букіл батыстагы экономикалык жуйенін барі міне осыган умтылган жане озі осы уакытка шейін осынын негізінде дамып келген. Мундагы тупкілікті максат - ар адамды байыту, канагаттандыру емес, осы журттын калауымен акша жасау. Біз жогарыда айткандай, муны американдыктардын оздері жасаган жок, олар ушін оны кедей халыктар жасаган. Бул жуйенін, ягни нарык экономикасынын куйреуі, сондыктан, олар ушін оте ауыр тиуі де мумкін. Мысалы кедей халыктар оз омірін оздері жургізетін болса. Сойтіп барып Батыстан акшаны емес, дуниенін алмасуын, айырбасын талап етсе. Сонда осы уакыттын ішінде енбек еткенді умыткан, ішіп жегенге абден уйренген американдыктар ушін омір киындамай ма? Онда Батыстын жеткен жері сол болады. Казіргі кездегі акшанын кулдыгы кушке негізделген отарлау тасіліне жатпайды. Козі ашылган халык ондай кулдыкты оп-онай-ак сыдырып тастай алады. Сонда бул жерде койылатын сурак мынау. Социализм кулаганда елдер неге оз «улестерін» алды? Букіл когамнын байлыгы неге елге таратылды? Аркім оз бетінше білген омірін сурсін деп пе? Сонда мунын акыры жок па? Осымен омір шектелу керек пе? Ал бул багыттын бугін немесе ертен акырзаманга алып келетініне еш куман жок. Муны тек кана бугінгі кундерімен гана омір суріп, сол кундеріне гана маз болатын адамдар тусінбейді.
Бул адамдардын бытырап барып ескі байланыстардан ажырап, оз беттерімен кайтадан, жана негізде бірігетін кезені екенін біз кордік. Аркімнін оз улесін алып, аркімнін несие алып карык болып жатканын да кордік. Бул тубінде «оз улестерімен» бірігетін адамдар. Бірігіп оз оздерін жане ондірісті козгалыска келтіретін адамдар. Ал олардын барі осы уакка шейін «оз улестерін» ішіп-жеп койса, онда оларга несие келіп тур. Жакында гана «кредитный бум» адамдардын есін аударган. Енді сол оларды зарлатып жатыр. Енді жекелеген адамдар емес, осы адамдардын аркайсысы бірігіп акшага ие болулары керек. Тек кана біріккен адамдар несие алулары керек. Бул жерде акшанын да кызметі озгереді. Ал бул несие ішіп-жейтін акша емес, тек кана ондіретін гана жане ондірісті кенейтетін каражат болады. Ондіріс козгалыска келсе, омір де жылжиды, коркейеді. Казіргі катып-сеніп калган токырау да (застой) таркап, адамдарда белсенділік пайда болады. Казіргі заманнын ар адамды акшага мыктап байлаганынын мані де осында жатыр: біз енді адамдарды акша аркылы саналы баскаратын кезенге келіп турмыз.
Жогарыда айтылган мемлекеттін озінін гана акша иесіне айналуы осы кезенге сайкес келеді. Жекелеген адамдарга бул керек пе жок керек емес пе, мемлекет акшаны колына алып, жеке адамдарды осы «акша жумсау» міндетінен куткару ушін озі гана акша иесі болуы керек. Калай болган кунде де акша жумсайтын, акшанын сонынан тусіп куалайтын адамдар емес, когам болуы керек, егер сол когамга осы керек болса. Сойтіп когам осындай жолмен адамдарды алдымен акшаны ойлаудан куткарып, аркімге оз озін жане елге бір бірін ойлауга мурша беріп, жанаша ойлауга жол ашады Ал адамдар акшанын орнына енбегімен керегін гана алып турады. Казіргі кездегі акылы жогары денгейдегі адам мунын жолдарын тез-ак табады. Казір каншама адам осы санасынын аркасында отірікті усті устіне курастырып, киялдау устінде жур. Ал муны «енбек» деп тусінеді. Бул жагынан біздін мемлекет кагаздын жутына айналган, кімнін кімге есеп беріп жатканын бул жерде ешкім де білмейді. Жане не ушін беріп жатканын да.
Біз жогарыда коргендей, біздін Казакстанда бул тургыдан адамдар ешнарседен кемде болып жаткан жок. Ал мунын ішінен, жогарыда айткандай, біз жол апаттарын гана айтатын болсак, онда бул жерде куніне, жылына каншама адамдардын мерт болып, кемтар, мугедек болып жатканы бір кудайга гана малім. Ал будан баска жеке адамдарды билейтін тагы да каншама олардын «арамтамак» талап-тілектері бар, онын барі неше турлі гылыми зерттеулерде аныктап корсетілген. Ал біздін когамга онын барі «онім» беріп турса болды, бул жагынан ойланып бас катырып жатудын керегі жок. Оны ар адам озі ойласын.
Міне осындай тартіп бізде ретсіздіктін басымдыгын корсетеді. Егер жеке адамдар когамды ойлап омір суре алмайтын болса, онда бул кызметті мемлекет кана аткарады. Ал мемлекет басындагы адамдар оз кара бастарынын камымен ауре болып жатса, бул тура тозакка баратын жолдын сипаты. Адамнын булдіруші кушке айналганын бул жерде анык коруге болады. Оны кандай куштарлык билеп-тостейді?
Бул жерде маселе мундай багыттын дурыс еместігінде емес, бул ретсіздіктін асерінен дамыган, бар кушін адамдарга карсы ашыктан ашык бурган багыт. Мунын тубінде адамнын емес, ескі когамнын оз бетінше ыдырау куші жатыр. Бул бурыннан пайдага умтылган когам. Бір кезде оган байлыктын шексіз дамуы керек болган. Ол кезде адамдар да сол ушін омір сурген. Ал казір барін билеп-тостейтін акша. Елдер де сол ушін жанын салуда. Ал когамда оз бетінше, адамдарды езіп, озінін бурыннан келе жаткан агым кушімен, саркынымен алі талай жерге баратын куаты бар. Сонан барып кана біз бул жерде біздін заманга карасты акшанын шексіз билігі жатыр деп пайымдаймыз. Осыдан барып кана мунын баскаша шешілу жолдарын іздеп, оны адамнын багытынан гана табамыз. Адамга керегі, сонда, есірткі ме, арак па, темекі ме жок алде тек кана агыл-тегіл байлык па? Бул куштарлыктар мангі ме? Бул казір тек кана акша жасайтын когамга гана керек. Ал адамдарга шын манінде керегі баска. Адамдар оздерін осы дуниелерден боліп алып, оз беттерінше адам болып омір суре алады. Тарих ушін осыган келу кажеттілік болган. Егер осы дамуга когам дамуы алі жетпеген болса, онда бул когам іріп шірімес еді. Казір бул когам актык демімен гана омір суріп тур.
Сонымен осыдан барып адамды максат тутып, адамнын омірін устанган когамнын кажеттілік екенін білеміз. Сонымен катар осыларга карап омірдін казіргі формасынын оз озінен бітіп бара жаткан турі екенін тусіне аламыз. Демек бул жерде адамдарды емес, ретсіздіктен реттілікке кайтадан отудін жолдарын іздестіру керек. Демек зандылык деген теренде жаткан козгалыс, ягни адамнын жан дуниесінде, онын омірге деген куштарлыгында. Ал ол куштарлык акшанын шенберінде тек кана теріс айналган турмен гана журеді. Сойтіп булдіруші куш болады. Ал біріккен адамдардын колындагы акша баска кушке айналады, ягни кайтадан жаратушы, жасаушы кушке. 
Бул социализмге кайтып оралу жолы емес, адам когамына кадам жасау. Мундай акша жеке адамдардын іс-арекетіне асер етіп, оларды кулга айналдырмайды жене акшага да куныктырмайды. Бул біріккен акшалар осы адамдардын аркайсысынын игілігіне жумыс істеп, солардын калауымен жумыс істейді, аркімді «акша жасаудан» куткарады. Ал егер ар адам акшаны ойлап басын катырмайтын болса, онда онын осы туста жумсалатын бар куш-жігері баска жакка каратай бурылады. Ендігі жерде оздерініз ойлап корініздер, акша ушін куресіп, жан багу ушін осы уакка шейін адам каншама куш-куат мен жігер жинады? Дал казіргі кезендегі киыншылыктарга тотеп беру ушін ол кыруар куш жинады. Ал мундай куштарлык дал казір адамдарда жок, олардын осы уакытка шейінгі оз беттерінше акшанын артынан тусіп кангыгандары алі жеткіліксіз десек, онда біздін ойымыздын дурыс болмаганы. Бул жерде жеке адамдар акшадан босанып, копшіліктін камымен омір суретін болады. Отбасы калпына келеді, суйіспеншілік кайтып оралады, махаббат жанданып, ар адамнын омірін козгайтын кушке айналады. Адам зандылыгы деген міне осы.
Осы куштарлык акшадан босанып оссе, онда ол тубінде адамдарды біріктіріп, дуниенін казіргі кездегі адамдардын арасында туратын шексіз билігін жойып, адамга деген куштарлыкка, ягни суйіспеншілікке айналады. Міне адамдардын болашакка баратын жолы осы. Ол заттардын, дуниенін куны емес, адамнын тендесі жок кундылыгы. Ал дуниеге деген куштарлык адам омірін дуниеге тенеп, оны тунгиык, тупсіз, дуние жинау жане ішіп жеумен шектелетін магынасы жок омірге тап кылатыны – онын біздін заманда акшага тауелділігі гана. Біздін заманда барі дал осылай калыптаскан. Сойтіп адам бул паниден оз озін дуниеден ажырата алмай, акыры арманды болып кетеді. Адамнын омірге тоймайтыны - онын дуниеге тоймайтынында емес, онын омірге, ягни адам оміріне алі жетпегенінде. Бул озін озі жойып, курып бара жаткан омірдін корнісі гана. Бірак казіргі сырткы даму устінде дуниеге тоймау омірге тоймауга айналады. Онда тойымсыздык та рухани манге кошеді, баска магнага ие болады. Мысалы адам білімге тоймайды, махаббаттын кушагына еніп, бу дуниеден адамга да тоймай отетін болады. Ол осы ушін жанын салатын болады. Еркектердін бу дуниеде айелге тоймай отетінінде улкен, алі ешкім ашпаган ман жатыр. Бул болашакта дуниені жанартатын махаббаттын купиясы. Адамдар акшаны жоюдын жолын тапса, акшага, дуниеге деген куштарлык адамга деген куштарлыкка айналады. Бул куресуге туратын максат. Осы ушін аянбай омір суруге болады. Ал акша ушін гана омір сурген адамдар копке бармайды.
Кулдырау кезіндегі болып жаткан жагдайды сол кезде де жане одан кейін де тусіну онай болган жок. Оган далел болатын – казіргі кезге шейін жалгасып жаткан белгісіздік. Мені сол кезде бірінші кезекте катты ойландырган жай – осы уакытка шейін когамнын тургысынан калыптаскан болашактын аяк астынан жогалып, кутпеген жерден сол болашактын орнына ар адамды байытам деген «нарыктын» келуі. Бул менін оз тусініктеріме кайшы келіп турган сон, мен бул багытты кабылдамай, онын булай болып тууынын тупкі себептерін іздедім. Сол ізденістін натижесінде мен «Казіргі заман болашак козімен» деген алгашкы кітабымды 1993 жылы шыгардым. Сол кітапта алгаш рет, осы уакытка шейін калыптаскан «коммунизм» мен «капитализм» деген тусініктердін кате екенін байкадым. Бул кезінде когам козкарасынан туган тусініктер адам тургысынан тукке турмайтын угымдарга айналган. Адамга керегі ешкашан да коммунизм болган жок. Бул таптар куресінен туган тусінік ар адамнын баюы деген угымга айналып, омірді дуниеге алып келіп тіреп турган. Ал дуниемен ар адамды байытып, аркімге бас-басына санді сарай, вилла тагы сондайлармен карык кылу, - бул казіргі заманнын теріс айналган тусінігі. Казіргі батыс елдерін туншыктырып жаткан кедейшілік емес, байлык. Ол кезде алемде тубегейлі озгерістер болып, дуниежузілік тіршілік ету тартіптері мулдем жана денгейге котерілген. Ал капитализмнен бізге мурага калган тусінік бір жагынан акша болса, екінші жагынан «нарык» кана болган. Баска жагынан казіргі кезендегі когам техникалык когам деп есептелінген. Ал техникалык когамнын сырын болашактын козімен ешкім ашпаган.
Техникалык немесе акпараттык когам – жетілген когам. Бул адамнын санасынын да жан-жакты дамып кемелденген кезені. Ендігі кезекте осынын барі ар адамнын игілігіне, берекесіне айналу керек. Баскаша айтканда когам байлыгы ар адамнын байлыгына айналу керек. Сонда казіргі кезендегі техникалык дамудын адамга карама карсы келетіні, техниканын оз алдына дамуында емес, оны колдану тасілінде, ягни пайдалану амалында. Адамнын игілігі ушін жасалынатын техника адамды канайды, тіпті кулга да айналдырады. Ал капитализм техниканы баскаша колданган емес. Демек ол тек кана адам тургысынан гана озінін он натижесін беріп, адамнын озінін даму кушіне айналады. Осы туста техникалык когамды болашактын негізі десек те болады.
Ендігі кезекте турган – адамдардын озара карым катынастарын тузеу. Ал осынын барі адамзаттык проблемалардын шешілуіне келіп тіреледі. Булардын жогарыдагы айтканнан баскаша шешілетін жолы жок. Ойткені бытырап журген адамдар бытырап журіп омір суріп, жалгыздыкта бірте-бірте жойылады. Казіргі кезендегі олімнін омірден басымдыгы осынын далелі. Дал казіргі кезенде техниканын адамдарга кандай он ыкпалы бар? Аркімнін машинага мініп, адамдардын жол апатынан кырылып жатканында ма? Техника алдекашан адамдар ушін даму кеністігін жасаган. Казіргі кезеннін озінде, когам енбегін дурыс уйымдастырган жагдайда, адамдардын бос уакытынын кандай колемде екенін жумыссыздар мен еріккендердін санынын каншалыкты оскені корсетіп тур. Бул адамдар еркіне гана койылып, жай уйымдаспаган омір гана. Бул алі ойланып-толганып журген адамдар гана.
Міне біздін турган кезеніміз осы. Осыдан ары каратай тарихтын жана кезені кайткен кунде де ашылады. Біз оны калаймыз ба жок каламаймыз ба, ол бізге унай ма жок унамай ма, біз оган барамыз. Біз оган казір тек санасыз, козсіз, ескінін булінуі аркылы киналып бара жатырмыз. Белгілі бір, бізге беймалім зандылыктардын кушімен. Оган бізді суйрейтін адамнын омірге деген куштарлыгы жане омірге тоймауы.