Налетiли тихо зливи...

Налетіли тихо зливи. На вустах
Свій слід залишили краплини,
А в сірих і безмежних небесах
Розтанули моїх бажань картини.

Серед зірок шукаю погляд твій,
Але туман вкриває покривалом
Зелені паростки... моїх надій.
Не гріє щастя і натхнення мало...

Пекельна біль і зранені серця.
І осені дбайлива прохолода
Не остудить вогонь творця...
Всих негараздів. Де свобода?

Де насолода звірених доріг,
Де ніжністю насичені пориви?
І чому знов переступить поріг
Безмежно тяжко? І немає сили.


Рецензии