Їй ніколи не стати моєю дружиною.
Мені - не народити від неї дітей.
Нам сидіти у чотирьох стінах
і слухати дощ. День у день. День у день.
Ми вгризаємося в долі одна одній,
мішаємо мозок столовою ложкою,
тікаємо, щоби знов вертатись,
стаючи від цього ближче по-трошку.
І я наб'ю на зап'ястях її ім'я,
а вона назве свого сина Крістоб
(його народить після нової втечі,
а як далеко тікають ті, хто з одного тіста?)
Мені ніколи не стати її дружиною.
Їй - не народити від мене дитину.
Нам сидіти у чотирьох стінах
життя, рік, місяць, днину.
***
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112021211961
Свидетельство о публикации №112021211961
Рецензии