Самотня рідна сторона,
П’янить мене чебрець і липа,
Для мене рідна ти одна,
Тобі одній я радість сипав.
І зоряні твої хвости
Хвилюють душу каламутну,
Поета я в собі ростив
І відданість землі ледь чутну.
Та дуже швидко переріс,
Крокую містом невідомим,
Крокую, та немає сліз,
Згорів я від людської втоми.
Та дуже швидко я не зміг
Забути тих,для кого жив ще,
Збивають труднощі із ніг,
Та я стрибаю вище й вище.
Та все ж люблю легкі гаї,
Люблю тривогу солов’їну,
Пісні співали не мої,
Та про мою живу країну.
І я прошу: за все пробач!
Не встиг я все, що так омріяв.
Без мене вже печуть калач,
Без мене вітер грішний віяв.
Самотня рiдна сторона
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021210837
Свидетельство о публикации №112021210837
Рецензии