Ми зустрілися вперше з тобою
У весняних обіймах дощу,
Я щось ніжне виводив рукою,
Та у душу тебе не впущу.
Все тому, що не зникли ще рани
Моїх юних любовних невдач,
Хоч для тебе я буду коханим,
Та для себе я буду палач.
Ти відчуєш, що серце непросто
І не в такт із твоїм чомусь б’є,
Будеш гостем простим, тільки гостем,
Не відкриєш кохання моє.
Але буду я в тебе єдиним
І для мене ти будеш одна,
Бо зникає вже пристрасть хвилинна –
Народилась любов неземна.
І зав’яжеться пісня хороша,
Та немила і груба мені.
Непідсильна ще з юності ноша,
Двічі можна кохати? – Ні.
Ми зустрiлися вперше з тобою
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021210795
Свидетельство о публикации №112021210795
Рецензии