ти згадай

ТИ ЗГАДАЙ:  ТИХИЙ  ДОЩ  ШЕЛЕСТІВ  НА БАРВИСТОМУ, МЕРТВОМУ ЛИСТІ....

НЕБЕСА  ТЕМНІ  ХМАРИ  СХОВАЛИ У СМУТОК  ХОЛОДНИЙ, СЛІПИЙ...

НАВІТЬ МИ,  РОЗІРВАВШИ КОХАННЯ  ЧЕРВОНЕ  НАМИСТО

НАМАГАЛИСЬ  З"ЄДНАТИ  РОЗМЕЖЕНІ  ЗЛИВОЮ  НАШІ  СВІТИ.

 

Я ДО ТЕБЕ НІКОЛИ  НЕ КИНУСЬ  В ОБІЙМИ  ПАЛКІ І ЖАДАНІ

ОБМИНАТИМЕШ ТИ ТІ МІСЦЯ, ДЕ СПІВАЛА ДУША МОЛОДА,

ТІЛЬКИ СНИ СЕРЕД НОЧІ, ЯК ГОСТІ НЕЗВАННІ-НЕЖДАННІ....

ТВОЇЙ СПРАГЛІЙ ДУШІ, ЯК ХОЛОДНА КРИНИЧНА ВОДА...

 

ТОЖ НЕХАЙ ЗМИЄ ДОЩ  ІЗ СЕРДЕЦЬ НАШІ ДАВНІ ПЕЧАЛІ,

А ЛЮБОВ, ЩО БУЛА, ЗАБЛУКА В НЕСКІНЧЕННІЙ  РОЗЛУЦІ НАВІК,

ПОДАРУЙ ПОГЛЯД СВІЙ.І ЯК ЛИСТЯ ОСІННЄ ОПАЛЕ

ВЖЕ  ЗАБУДЕТЬСЯ ВСЕ, БО НЕ СПИНИТЬСЯ ЧАСУ ПОТІК.

 

ПРОЛІТАЮТЬ РОКИ ПОНАД   ДОЛЕЮ В СИВІ ТУМАНИ,

ТИ ЗГАДАЙ: ТИХИЙ ДОЩ  ШЕЛЕСТИТЬ ЗА ВІКНОМ  В ОДИНОКІМ САДУ...

НЕ ЗАБУТИ НІЧОГО....  ЛИШ КОХАННЯ НЕЗГОЄНІ РАНИ

Я ДО ТЕБЕ КРІЗЬ ПАМ"ЯТЬ ДОЩЕМ ОКРОПИТИ ПРИЙДУ.

 

С ЗІНОВСЬКА 1990