Розрада

Розплелися в дощах сиві коси осіннього неба

Розгубились сріблясті краплинки води

Ти із сумом сказав, що мовчати не варто...не треба...

Ти мені розкажи, що на серці болить -розкажи....

Не сумуй.Все минає.

І дощі...і печалі...

Лиш любов не вмирає,

Ти повір, я це знаю...

Не сумуй-час стирає

І образи....і втрати...

А любов не вмирає,

Зберегти її варто.

 
Розкажи, як туман огортав твої  плечі  і руки...

Як із синіх очей спогляда неминучості  тінь...

Що у парі тепер із коханням довічна розлука...

І нема порятунку!!! Я вірю, єдина...А в тім...

 
не сумуй, все минає

І дощі і печалі...

А любов не вмирає,

Ти повір, я це знаю.....

 
Ти не плач, я і так розумію, кохана,-це ОСІНЬ...

ЇЇ фарби не схожі на ті, що були у весни...

Тільки як мені бути- тебе я кохаю ще й досі...

Але ти розлюбила мене. В тім я винен....Прости...

 
Не сумуй, час стирає

 і образи і втрати

Лиш любов не вмирає

Берегти її варто.

 
Не сумуй, все минає

І дощі...і печалі....

Лиш любов не вмирає

Ти повір.- я це знаю....

 

С Зіновська.