1.
не човником
у рай
я відпускав
цей світ
неначе
леви
гриви
густий
і полохливий
при струшуванні слів
коли він
небом ріс
збивався
часто
в зливу
здавався
свічки тілом
при подиху малів
розчісує його
жіноча берегливість
розбурханість
грайливу
спростовують зубці
намісники
пера
в чорнильному
масиві
яке життя
красиве
коли слова
не гра
2.
ще не кажи
пора
у рай
мені
за досвідом
до діда
херувима
коли
легким
недосвітом
покрита
світу
волосина
коли
ще колеться
колись
на до
і після
половини
скажи думкам
щоб розійшлись
а не вбивались
клином
у друге дихання
гостинне
перебування
на межі
між
німотою
і ранимим
пересуванням
за рядком
душі
3.
пишіть
і переписуйте
мій бунт
ці
я
підкріплені
пером
і кров моя
розбірлива
оздоба
для паперових
бур
бурлесків
і уяв
це
рев_
о_
лю_
ці_
я
в одній особі
9 Лютого 2012
блискавицi серця VIII
© Copyright: Юрий Лазирко, 2012
Свидетельство о публикации №112020908014
Свидетельство о публикации №112020908014
Рецензии