Похмурого ранку чекати дощу
Та зустріть на зорі – несподіване сонце
Вночі, у двері чужі постукать
І побачить свічу, що пролилася світлом у віконце
І якщо гори зійшлися, вони певно люди
І якщо ціль так близька, то напевно є віра
Сказано все – просто сядь і послухай
Як розкручує маятник осені Листопад
Не питай, чому завжди спраглі діти Води?
Хто перетворив тихе плесо у пустош-піски?
Суть непомітна у лісі риторики
Яку нам приніс Листопад – передвісник Зими
Листопад
© Copyright: Зовут Меня Никто, 2012
Свидетельство о публикации №112020907322
Свидетельство о публикации №112020907322
Рецензии