Цветущий сугроб... Из Маргариты Метелецкой

                http://www.stihi.ru/2010/07/02/2745
                -----------------------------------------------
                Спасибо за вдохновение зимой!!


 Расцвечен блёстками сугроб,
 что зимним утром воспеваю:
 таких примет раздую сноп,
 каких на деле не бывает!

 Зеленогривым  станет конь,
 а роза будет  голубая…
 Воображение не тронь,
 мой разум, крылья обрубая!

 Обрывки мыслей - что за чем? -
 как будто рваные одежды...
 Не доказуемы  ничем,
 я зарифмую все надежды!

 Так будет – верю! – на земле:
 лазурью – роза на ладони,
 цветут сугробы в феврале,
 прядут зелёной гривой кони…

 Мой Боже,  счастье всё же есть!
 Я – не отвергнута тобою:
 зимою – как благая весть,
 синица – цветом в  голубое!

 Оригинал:

 Квітучий в блискітках намет
 Зимовим ранком оспіваю,
 Понавидумую прикмет,
 Яких насправді не буває :

 Зеленогривого коня,
 Блакитну розу, синю пташку...
 Натхнення розум зупиня -
 Розчаруватися неважко...

 Тікайте, клоччасті думки!
 Мої не марні намагання!
 Недовідні, хиткі, тремкі
 Понавіршую сподівання.

 Бо вірю я - так має буть:
 Блакитна роза на долоні,
 Намети в лютому цвітуть,
 Зеленогриві скачуть коні...

 Мій Боже, щастя є таки!
 Я ж не відторгнена невдаха,
 Коли на відстані руки
 Співа на гілці синя птаха!