Вже смуток у душі моїй
Немов холодний, слизький змій
Сповив гніздо
Душа страждає,
А він, напевно,
Надовго оселився в ній
Коли забудеш ти, коханий,
Нашу любов,
То хоч востаннє
Мене до серця пригорни,
Бо ж нашої нема вини
В тім, що кохання швидкоплинне,
Хіба ж воно у тому винне?
То в грудях лагідно лоскоче,
То бачити зовсім не хоче
Твоїх очей, моя любов,
Що ж, закохаюсь в тебе знов!
Що ж, закохаюсь в тебе знов!
© Copyright: Катерина Медуница, 2012
Свидетельство о публикации №112020905924
Свидетельство о публикации №112020905924
Рецензии