Вкрай занепокоєний,
Однією думкой роздвоєний,
Біля тротуару розбитий,
На вітер йду розкритий
...Життя вже майже не цікавить,
Воно само все на місце роставить...
А може й все це був обман?
Як п’яний стрибає в фонтан,
Я не в собі, чи то я в небі літаю?
А може й просто як сніг ростаю.
...Але життя вже майже не цікавить,
Вважаю, що само все на місце роставить...
Чому ж так все “прекрасно”?
Ковтав повітря страсно,
І думки ідіотськи роздував,
А може долі кінець настав.
...Та життя вже не цікавить, я байдужий!
Чи духом слабий, чи розумом не дужий...
Знаю, це буря в морі, да й тільки.
Точно...Все мине.(та чекати скільки?).
Як дощ перед веселкой зникне,
Душа заспокоїться, звикне.
...А життя починає цікавити.
Я й сам все зможу роставити.
Переживу, переболить,
Бо є для кого далі жить...
Мiй роздум
© Copyright: Вик Селенайт, 2012
Свидетельство о публикации №112020802808
Свидетельство о публикации №112020802808
Рецензии