Будьмо коханками!

Коханка. Гарне слово! Ніжне… Від слова «кохати». Тобто, коханка – та, яку кохають, створена для кохання.
Це раніше я так думала, наслухавшись «досвідчених» чоловіків, котрі казали: «Коханка – від «кохання», а жінка – взагалі невідомо від чого походить».
Тепер я сама – жінка, дружина, і дуже добре знаю, що дружина – від «дружити», це друг, найкращий, найвідданіший, твоя половина.
А коханка – не від слова «кохати», а від «кохатися». А це вже зовсім інше! Коханку не кохають, з нею кохаються, розважаються, а потім біжать до дружини, в сім’ю, де діти, де тепло й затишно, де родинне вогнище. Може, не так весело, як з коханкою… Проте чоловіки не поспішають робити коханок дружинами. Навіщо міняти шите на пробите? З коханкою ж добре, поки зустрічаєшся з нею раз на тиждень і вона докладає всіх зусиль, аби довести тобі, що вона краща за твою дружину.
Коханка – це свіжий вітер у стосунках. Ми, дружини, повинні бути вдячними коханкам своїх чоловіків. Дякуємо вам, рідні! Авжеж, рідні! Бо ж ви майже як члени наших сімей: все про нас знаєте, співчуваєте, підтримуєте наших чоловіків, коли їм важко, коли ми, дружини, на них тиснемо і чогось вимагаємо. Ви – нічого не просите. Ви милі, ніжні й люблячі! З вами наші чоловіки «знімають стрес», відпочивають душею – і повертаються додому задоволені і трохи винуваті. Немає нічого кращого за чоловіка, що відчуває свою провину! Він стає терплячим до наших примх, уважним і щедрим, ніби намагається компенсувати нам моральні збитки.
Бідні коханки! Мало того, що вас зневажають, проклинають, часом навіть б’ють, так і життя ваше зовсім не мед, як комусь може здатись. Таємні зустрічі, звичайно, захопливі й романтичні! З чужими жінками всі чоловіки гарні коханці. Але ж прикол у тому, що чужа ти для нього – в перший раз, ну, може, ще й у другий. А потім – звикає! І вже не упадає за тобою, не цілує ніжки, а чекає від тебе фантастичних дій для розбурхування пристрасті. І ти, звісно, стараєшся догодити, вдовольнити всі його бажання – бо ж знайде собі іншу, цікавішу, молодшу, сексапільнішу…
Так, ти не переш йому одяг, не готуєш борщ, не потерпаєш щоночі від його хропіння. Не ходиш з ним на весілля до родичів. Не мусиш любити його батьків, не народжуєш йому дітей… – і навіть уявити не можеш, яке це щастя! Бо ж це я, а не ти, щоночі сплю на його плечі. Мене, а не тебе, він цілує щоранку, коли йде на роботу. До мене, а не до тебе, щовечора повертається!  Зі мною пов’язане його минуле й майбутнє. І якщо він часом думає про тебе – я сама так хочу. Може, мені набридло виконувати подружній обов’язок – і я доручила це тобі?
Але сьогодні, просто зараз, я тебе звільняю! І вакантну посаду коханки мого чоловіка займу сама. А що? Думаєш, втратила кваліфікацію? Нічого, з моїм стажем і досвідом я швидко опаную інноваційні технології…
Любі жінки! Будьте коханками! Але тільки власних чоловіків!