Чомусь не сплю всю ніч, тобі пишу.
Не хочу жити так, та вибір де?
Сама собі укотре набрешу,
Що це – востаннє. Що колись пройде…
Глибінь очей моїх – невже забув?
В намисті слів заплуталися знов…
Цілунків трунок на вустах відчув.
Сік горобини? Ні, солодка кров……
Сплету вінок із спогадів сумних.
Щаслива мить – кульбабкою в траві.
Мого кохання маки ще живі!
Промінчик сонця виграє на них…
Спогади
© Copyright: Маргарита Шеверногая, 2012
Свидетельство о публикации №112020810917
Свидетельство о публикации №112020810917
Рецензии