Роки пролітають, неначе
Птахи відлітають у вирій.
Ще вчора звертались «юначе»,
Сьогодні на скронях вже іній.
Птахи перелітні щороку
Додому вертають весною.
Роки ж не повернуться знову,
Все швидше летять наді мною…
Здається, весни вже не буде,
Та я не бажаю вмирати!
Не хочу під снігом холодним
Один в безнадії конати.
Нехай заметіль зачекає.
Не лийте, дощі, наді мною!
В закоханих осінь буває
Лиш сонячною й золотою!
Осеннее
© Copyright: Маргарита Шеверногая, 2012
Свидетельство о публикации №112020810866
Свидетельство о публикации №112020810866
Рецензии