В маленькій тісній квартирі просторо, немов у Храмі.
Торкнутись могли б і Неба, якби не віконні рами.
Босоніж блискучим паркетом – до кухні кумедні тури,
там вранці – Львівська кав’ярня, в традиціях кращих культури,
удень запах Кримського Сонця, із динями і нектарином,
а ввечері – Луцька тратторія, просякнута розмарином.
А потім - назад у спальню (вона б розказала багато…).
І знову (без телевізора!) розмови, газети,… свято.
І вся ця шалена розкіш квартирки у передмісті
зростала, неслась, крутилась, неначе у благовісті!
Та якось ураз спинилась – і згіркло у каві Небо.
І золото розтопилось у звадах, кому що треба.
У душах стало затемно, на вікнах блиснули грати.
І львівську пусту кав’ярню не варто було тримати.
- Яка чудова квартирка! А скільки за неї хочете?
- Ви знаєте, небагато. Любові Вам напророчити.
Любові, яку ми втратили.
В маленькiй тiснiй квартирi...
© Copyright: Диана Сушко, 2012
Свидетельство о публикации №112020709972
Свидетельство о публикации №112020709972
Рецензии