Загубиш рідне слово "Мій!",
Загубиш усмішку до мене...
А хто підтрима?
Лише змій,
У котрого все-все зелене.
Життя завертиться в гульбі...
Не чарка - вихід. А до чарки
Розмова, що притлумить біль,
Отой, із придихом вівчарки.
Протверезіло, в ранній час,
Усі врахую "за" і "проти",
Щоб знов припасти до плеча,
Як до любимої роботи.
І не повірю, що чужим
Тобі я став, тобі я буду...
Я стільки, рідна, пережив
Серед облуд, образ і бруду,
Що забував любов твою
І світлу приязнь, серце чуле...
Тепер над прірвою стою
І мрію, щоб мене почула,
Щоб в очі глянула лишень
І розтопила лід між нами.
Твій погляд - ліки, як женьшень.
І мій - не камінь.
1.02.2012
Загубиш рiдне слово мiй!
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112020706744
Свидетельство о публикации №112020706744
Рецензии
Твій погляд - ліки, як женьшень.
І мій - не камінь.
Невже не торкнеться? Невже не зів'ється? Гадаю, від подібних віршів кожна б злітала від щастя!
Людмила Елисеева 23.02.2012 12:42 • Заявить о нарушении
І мій - не камінь.
Невже не торкнеться? Невже не зів'ється? Гадаю, від подібних віршів кожна б злітала від щастя!
Людмила Елисеева 23.02.2012 12:42 • Заявить о нарушении
Люда, щиро дякую за увагу до моїх віршів і чудовиий експромт.
Вячеслав Романовський 23.02.2012 12:53 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 23.02.2012 12:53 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.