Чому так тихо… Ви не знаєте чому?
І висне стеля наче скрині віко,
Мережить лютий квіти і траву…
Так недоречно на промерзлих вікнах.
Чому так біло… Ви не знаєте чому?
Невже нічого вже не залишилось?
Лиш горобців відбитки на снігу…
Та щось примарилось, чи то приснилось.
Запахло липнем і рясним дощем,
Зазеленіло, зацвіло… і зникло,
І сон минув, лишився тільки щем,
Ну, що ж, до нього поступово звикнем.
Чому так пусто… Ви не знаєте чому?
У скрині цій бракує навіть кисню,
І я не знаю… Певно я помру,
Бо біла тиша по-під серцем тисне.
Чому так...
© Copyright: Фиолетта, 2012
Свидетельство о публикации №112020712181
Свидетельство о публикации №112020712181
Рецензии