Быль. Покаяння

      
                Коли люди воюють між собою за вже поділену

територію - це незрозуміло, але факт! Так було, так є, так ...?!
               
Але коли люди воюють між собою за віру - це гріх! Війна за віру ведеться у

суспільствах, країнах,  на цілій Землі. Війна в сім'ях, між рідними і близькими.

А це ще більший гріх та нестерпний біль.
               
Дочка вірує в Бога! А батько?! Та він бореться з дочкою, а точніше не він, а

той, "хто в ньому живе". Але вона сильна, у неї непохитна  віра і тільки одне

бажання рухає нею вперед. Це віра в покаяння людей, яких вона приведе до Бога. У

тому числі й рідного батька. Але батько непохитний.
               
Вона з групою віруючих повинна їхати до Йемену. А там зараз дуже небезпечно.

Батько її не відпускає. На це вона йому каже: «Я готова навіть померти заради

того, щоби ти покаявся!»
               
Вона поїхала. Пройшов деякий час. З Йемену привезли дві труни, і в одній з них

була його дочка. Вона готова була вмерти і померла! А батько? Чи готовий він

покаятися? Так, він покаявся над могилою своєї дочки. Покаявся дорогою ціною!
               
Отець Абсолют, даруй милість та мудрість через вірних Тобі людей прийняти Слово

істини всім серцем своїм і душею. Та обов'язково покаятися, щоб повернутися

нарешті обличчям до Світла. Покаятися з першого разу, а не обіцяти потім на

другий, третій або десятий раз, тому, що такого випадку може більше і не бути.

Це Боже благословення. І їм нехтувати не варто. Боже, благослови кожного, хто 

покаявся  і одведи від нової спокуси. Та більше від Себе не відпускай.