Ти знаеш... Ти кохаеш...
Ти знаєш
душі моєї всі джерела і глибини.
Ти граєш
на струнах серця і вночі, і в днини
Й танцюєш
на вістрі леза гострого життя.
Здіймаєш
між тихих вод ти водограїв співи
Й палаєш
вогню багаттям і в потоках зливи
Пустуєш
ніжністю, пірнувши в забуття.
Кохаєш…
ти любиш так, ніби шукаєш віри.
Пливеш-втопаєш
в обіймах, що не знають міри
Й даруєш
мені п’янкий смак свого почуття.
Павло Гай-Нижник
6 лютого 2012 р.
Свидетельство о публикации №112020605197