Ти знаеш... Ти кохаеш...

           ТИ ЗНАЄШ… ТИ КОХАЄШ…

Ти знаєш
      душі моєї всі джерела і глибини.
Ти граєш
      на струнах серця і вночі, і в днини
Й танцюєш
      на вістрі леза гострого життя.


Здіймаєш
      між тихих вод ти водограїв співи
Й палаєш
      вогню багаттям і в потоках зливи
Пустуєш
      ніжністю, пірнувши в забуття.


Кохаєш…
      ти любиш так, ніби шукаєш віри.
Пливеш-втопаєш
      в обіймах, що не знають міри
Й даруєш
      мені п’янкий смак свого почуття.


                Павло Гай-Нижник
                6 лютого 2012 р.


Рецензии