Тихий шорох листви, та заплакані очі.
Ти знов скажеш мені, що так більше не хочеш.
Ти до мене так близько, але серце десь в марах.
Я пробачів тобі... Я тебе відпускаю...
Я б тобі все віддав, але тобі це не треба.
Я дивлюсь в твої очі, я бачу в них небо.
Але в них я не бачу нічого... крім жалю...
Я пробачів тобі... Я тебе відпускаю...
Моє серце не камінь, воно тане і тане.
Твої сльози, сьогодні, я бачів в останнє.
Я тобі все пробачів, але скажи мені знов,
Чому в твоїм серці то була не любов?
Скажи, де та є весна?
Де твої слова?
Я шукати буду.
Тобі, я віддав усе.
Все, що в мене є,
Все, що може бути...
Письмо седьмое. Тихий шорох листви...
© Copyright: Фомин Павел, 2012
Свидетельство о публикации №112020601660
Свидетельство о публикации №112020601660
Рецензии