Ми мало вірили, багато ми дізнались
Про час.. про душу та,що обізвалась.
І ми губили один одного частіше,
Ніж слідкувати,щоб могли пильніше.
Злітая в вирій і торкаясь хмар крилами,
Я бачила всю землю,що під нами.
І ніс нас світлий янгол під світанок,
Вертав у рідний дім, на ганок.
Звертаясь до небес, злітали знову
І не втрачали ми нову основу,
Коли ми висоти удвох боялись,
Тоді в безсиллі ми удвох зізнались.
***
© Copyright: Иванна Ягода, 2012
Свидетельство о публикации №112020601357
Свидетельство о публикации №112020601357
Рецензии