У безсмертя летять журавлі
І у небі високо курличуть.
Пригадались бабусі моїй
Щемні спогади, що її кличуть.
Не приходь в сни до мене, війна,
Маки хай розцвітають червоні.
Пролягла, наче сніг, сивина,
Ніжно вкрила бабусині скроні...
Незабудки шепочуть вітрам:
«Тут лежать невідомі солдати...»
І берези старі розрослись тут і там –
Їх садила давно чиясь мати.
«Вічний сум і скорбота», - кричать журавлі.
І від того «курли» тільки небо синіє.
Голос той тоне тихо в холодній імлі,
І пшениця в полях мирно так половіє...
Безсмертя...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112020611972
Свидетельство о публикации №112020611972
Рецензии
Действительно, подвиг наших солдат бессмертен.
Спасибо, стих берет за душу.
С уважением
Мурашко Андрей 07.02.2012 23:15 • Заявить о нарушении
Спасибо, стих берет за душу.
С уважением
Мурашко Андрей 07.02.2012 23:15 • Заявить о нарушении