Народжене серцем
І не винні ні морози, ні зима...
Пелюстки за вітром полетіли -
Засмутилася... трояндова душа.
Залишилися колючки на сторожі -
Ніжність десь травицю укривала.
І не плакали, колись повненькі рожі,
Їх надія до цвітіння повертала...
Так краса душі завжди квітує,
В серці, що було, - не помирає.
Тільки, часом, щось - таки зимує,
А тоді цвіте й перемагає!..
Свидетельство о публикации №112020611949