Зв язок... диптих за мотивами

 За мотивами вірша
Сид Валерий http://www.stihi.ru/2010/01/27/2579

1.
Нарікаєм  обурено  на  телефонний  зв’язок,
Що  за  напасть?    На-пів  слові  розмова    зібгана,
Хто  говорить?  Ало!  Я    кричу,  ти  не  чуєш…  Ало…
В  автомат  не  пролазить  остання  монетка,  зігнута.

Значить  так  має  бути,  не  вір  телефонним  зв’язкам,
Мо’  наклепник  нашкодив,  отой  з  паралельного  світу,
Якісь  глюки    на  лінії,  хворобливий  діалог  і  нам
В  унісон    усе    важче  і  важче  дуетом    стає  говорити.

Не  винуй  АТС  і    монетку  за  те,  що  крива,
Не  дошкулив  сторонній  ніхто  і  не  стукав  по  склу,
А  розмова  чомусь  хвороблива    і  якась  не  така,
І  слова  вилітають  не  ті,  а  інших  уже  не  знайду…

А  причина  ж  настільки  банальна  і  тепер  зрозуміла,-
Просто  луснула  раптом  натягнута  вщент  тятива,
Павутинка  тонка  індіанського  літа,    несміла,
І  дарма  нарікати,  бо  зв’язку  вже  між  нами  нема.

2.
Хронос  не  спав,    кожен  з  нас  свій  тягар  окремо  мусів  нести,
Супутник    дроти  замінив,  і  тепер    у  чорному    космосі
Лунає  оте  заповітне  «ало»  і  «як  справи»,  «привіт..»  А  де  ж  ти  ? 
Хвилі  магнітні  абонентів    єднають    у  часі  і  просторі.

Та  смог  забуття  і  холодна  туманність  в  твоїм    альбіоні,
Ми  звели  свої  соти  із  воску  свічок    згорілих  тоді  почуттів,
Ми  уже  назавжди  поселились  в  своїх  недосяжних    зонах, 
І,    мабуть,  МТС  і  білайн,  і  лайф    не  врятує  вже  нас,  поготів.