Нежились в ладонях поцелуи

Перевод «нiжився в долоньцi поцiлунок» (Веточка Вишни)


 
 Нежились в ладонях поцелуи,
 Пальцы шевелили шёлк волос,
 Ткали зори, вечность нам рисуя,
 И сиянье месяца лилось…
 Ночь над миром охранял Купала,
 Огневым был папоротник - цвет,
 И извечно тайна открывалась –
 Двое в мире – чудо из чудес.
 Пали и рассыпались вдруг косы
 В трепетных и ласковых руках,
 Так травой шелкОвой пьются росы,
 Ветви ивы так грустят во снах.
 Так доверчиво весенне-нежно
 Зори открывают нам рассвет.
 И любовь светло и белоснежно
 Расцветёт в лучах зари в ответ…



«нiжився в долоньцi поцiлунок» (Веточка Вишни):


 Ніжився в долоньці поцілунок,
 Пальчики торкали шовк волосся,
 Ткали зорі вічний візерунок,
 Сріблом сяйво місячне лилося…
 І пливла над світом ніч купальна,
 Розцвітала папороть вогненна,
 І одвічна відкривалась тайна -
 Двоє в світі – диво незбагненне.
 Впали і розсипалися коси
 У тремтливих лагідних долонях,
 Як в траву шовкову чисті роси,
 Як верби сумної віти сонні.
 Так довірливо, весняно-ніжно,
 Лебедять лиш зорі на світанку.
 І кохання світло й білосніжно
 Розцвіта в промінні наостанку…