Кричить сова,мабуть на холод,
Вмостившись на старій вербі,
Виводить сумовито соло,
Немов архангел на трубі.
Дрімає місяць у тумані
Серед розсипаних зірок.
Одна зірвалась й ніби пані,
Чимдуж влетіла у танок.
А де впаде?То не про неї.
Що з того вийде?Не біда.
Згоріти спалахом на небі
Їй захотілося хіба?
Хтось скаже мляво;-Що від того,
Згоріти в небі в одну мить,
-Життя прожити б поступово,
Приблизно два чи п'ять століть.
-Ну проживеш,а хто згадає?
Та й сам не знаєш нащо жив.
То краще серце хай палає
І так як зірка щоб згорів.
Щоб довго в небі слід шукали
Від спалаху твого життя,
Щоб у думках не раз згадали,
Що спалах твій- то не сміття.
Зiрка
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112020507577
Свидетельство о публикации №112020507577
Рецензии
Щоб у думках не раз згадали,
Що спалах твій- то не сміття Так, Вікторе, дуже сильна думка...як завжди. Я.
Инна Шумовецкая 11.02.2012 12:21 • Заявить о нарушении
Що спалах твій- то не сміття Так, Вікторе, дуже сильна думка...як завжди. Я.
Инна Шумовецкая 11.02.2012 12:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.