Втомившися від поспіхів постійних,
Прийди на берег сонячний й німий.
… Проміння ллється тихо і спокійно
Крізь очі – в душу, крізь мережку вій.
Текуча річка забирає втому,
Образи забуває й помилки.
Затримайся в промінні золотому
І сповнися бажанням на роки.
Бажанням жити й прагнути до звершень,
Нести красу і радощі без меж.
Поглянь на світ довкола, мов уперше,
Подякуй за життя, яким живеш.
Шукаючи від втоми порятунку,
Занурся у палітру навкруги
І спокою скуштуй п’янкого трунку,
Повітря та розлогих берегів.
Ковток
© Copyright: Надежда Теленчук, 2012
Свидетельство о публикации №112020500194
Свидетельство о публикации №112020500194
Рецензии