Криниця
Гляну я повільно в дзеркало рухливе.
Пам'ятаю, батько набирав мій воду,
Й знову коливалось люстерко звабливе.
Із відра синява проливалася,
І гойдалася в відрі гладінь.
Я завжди в те люстерко вдивлялася,
Бо була там неба височінь..
Відбивалися разом дерева, квіти,
Холодила губи синява води.
Смак такий не просто де зустріти,
Й крізь роки у снах я йду сюди...
Свидетельство о публикации №112020409319