Николай Подоляк Стареем не с годами - на глазах...

Стареем не с годами, - на глазах...
И неужель любви уж нету боле?
Но постепенно исчезает страх:
И остаётся лишь в едином слове.

Когда втроём встречаются деды,
Не до компота тянутся, до чарки:
"Тогда, когда бывал я молодым..."
"Еге ж и я бывало до Одарки..."

Воспоминания волнуют кровь,
На первом месте к женщине любовь,
И потому - жизнь, тянутся минутки.

У каждого из нас одна судьба:
Жизнь есть бескомпромисная борьба!
Кровь козака вскипела не на шутку.

 


Старієм не з роками, - на очах...
Невже кінець гордині і любові?..
Але поволі ущухає жах:
Він залишається лише у слові.

Коли у трійцю сходяться діди,
Не до узвару тягнуться, до чарки:
"Ото тоді, як був я молодим..."
"Еге ж, і я бувало , до Одарки..."

Від спогадів дідулям гаряче.
Життя не скоро ще від них втече,
Бо першою вони згадали жінку.

Така у кожного із нас судьба:
Життя - безкомпромісна боротьба!
Козацька кров скипіла на часинку.

  Микола Подоляк