Леді сонячне сяйво, пані місячній світ,
Я шукала визнання на стежках довгих літ,
Я ставала навшпиньки, я гукала до неба,
І зненацька відчула, - кожному по потребі, -
Кожній мрії по дії, кожній зорі по сяйву…
Я блукала стежками, я шукала не зайве,
Де ж здійсняються мрії і о котрій годині?
…Кожній світла дитині по тернистій стежині.
Пр. Сяйво, в серці озветься сяйво,
Якщо відшукаєш своє, відокремиш все зайве,
В серці озветься сяйво.
Я крокую вперед серед вас і не з вами,
Я кохаю цей світ з тернами й пелюстками.
Хто б мені не бажав визнання, забуття…
Я крокую вперед, я кохаю життя.
Пр. Сяйво, маю побачити сяйво,
Я відшукала своє, відокремила зайве,
Я маю побачити сяйво.
Я тернистими стежками цвіт троянди в світ несла,
В небесах і поруч з вами я співала, я жила.
Доторкнувшись до спокути, не зламалась через біль,
Все дарма, аби відчути, як зрадіє Дух Святий.
Пр.
леди сонячне сяйво, пани мисячный свит. укр
© Copyright: Надежда Скульская, 2012
Свидетельство о публикации №112020406080
Свидетельство о публикации №112020406080
Рецензии