Сонце сіло за горою,
Насуває ніч,
Розійшлись стежки з тобою,
В чому річ ?
Повінчало чисте поле
В зорепад,
Я питаю свою долю,
Чому ж так ?
Заросло полинь травою,
Де був рай,
Знов зустрілись під вербою:
"Не питай...
Не питай мене коханий,
Обніми,
Поцілуй мене жаданий,
Та й гони...
Ось була широка річка,
Став струмок,
А Любов моя,як свічка,
Лиш димок...
У душі моїй огарок,
Тільки тлів,
Я хотіла,щоб без хмарок,
Ти прожив...
Наказала мене доля,
Ще в ту ніч,
Загубила моя воля
Плід,не зич...
Наказав Господь Всевишній,
Більш не дав,
Багатьох назву колишні
Й їх забрав....
І життя для мене кара,
За той гріх...
Були б гарною ми пара,
Для усіх....
Маєш доньку,маєш сина,
Хай щастить!
В своїй долі сама винна"...
"Бог,простить."
П.В.М 4.02.2012г.
Сонце сiло за горою... На укр
© Copyright: Владимир Прохода, 2012
Свидетельство о публикации №112020406022
Свидетельство о публикации №112020406022
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.