*Как мало кос сейчас не накладных!*
Виходили люди в поле навесні
Босими ногами по святій росі.
Та топтали ряст, під льон рубах вітер задува:
«Роду многая літа!».
Теплий промінь - усмішка Ярилова,
І Стрибога пісня вітер, два крила.
Так убитий колос переродиться на млині.
Йдуть додому втомлені.
Як по небу сонце яре
Підіймалось до гори!
Розквітало поле яре,
Дало хліба восени!
По вечері тепло прилягти на піч,
Та любов штовхає молодь бігти в ніч.
Там на вечорницях чутно "Ой, на го-о-орі-і..."
Так жили у давнині…
ПОЛЕ
© Copyright: Евгений Логинов, 2012
Свидетельство о публикации №112020304263
Свидетельство о публикации №112020304263
Рецензии