Моїм учням
Ідуть роки, спливає час,
І підростають інші діти.
Не вперше я заходжу в клас,
А хвилювання ніде діти.
Дитячі очі бачу знову,
Ті сині, карі оченята.,
Й з душею прославляю мову,
Що теж на кольори багата.
Я думаю: "Учителю! Тобі,
Лише тобі ввіряють ніжну душу",
Благаю Господа, щоб допоміг мені,
Бо доторкатись я до неї мушу.
Люблю дітей. як вчителю належить,
Веду їх стежкою знання й любові,
Пишаюсь, як дитина стежить,
Які дива таяться в нашій мові.
Знання і добре слово допоможе
Зростити покоління у країні,
Я знаю: з моїх діток кожен зможе
По - справжньому любити Україну.
Ніхто не втопче колосок в болото,
Не кине камінь у собаку, пташку...
Як виросте - не проміняє честь на злото,
А подарує мамі сонце і ромашку...
***
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112020310656
Свидетельство о публикации №112020310656
Рецензии