Не вірю я що ми примари,
Не вірю я що марнота
Твоє життя, ми мов ті хмари,
Вагітність – зливи майбуття.
До речі це, чи не до речі,
Та до нестями до схочу,
Нам пісня розправляє плечі,
Плекає радість до плачу.
До речі це, чи не до речі…
До речі, сила є в вустах,-
Брудних, преречених до втечі
Відродіть пісня – вільний птах.
Твоє натхнення так до речі,
Тому не легкий в тебе шлях.
Співай,поете, маєш жити
І відродити рідний край.
Ти маєш піснями торити
Собі та іншим шлях у рай.
сазонову.
не вирю я що мы прымары. укр
© Copyright: Надежда Скульская, 2012
Свидетельство о публикации №112020206789
Свидетельство о публикации №112020206789
Рецензии