Син Землі в руках Небес,
Тоді, де час неповторимий.
Ростити Серце із сердець,
Посіяти добро в людині.
У прагненні єднання в силі.
Постій!
Не варта й слів у тій хвальбі,
Й у тому, що небесний птах
Літає у свободі милій.
Так я у мріях утопав,
Що душу свою запродав
Чудовій тиші у долині.
Лиш вітер кряче молодий
І у небесній хмарній хвилі,
У зіткненні блискучих гріз
Мені життя подарував, -
Де шлях душі веде до мрії.
Я жив, - щоранку молодий:
Пробач мені за мою мнимість,
Пробач, що слухав і мовчав,
Пробач й за радість у очах, ¬-
Але я справді був щасливий.
Й на радість браттям і синам –
Коли руками пригорнувся
До гір, що нам не по-плечам,
Тоді ж мій страх мені всміхнувся –
Життя одне, що далось нам.
Люби! – лиш цей закон прославлю,
В любові наш духовний храм.
Син Землi
© Copyright: Максим Сукач, 2012
Свидетельство о публикации №112020108620
Свидетельство о публикации №112020108620
Рецензии