У дитинствi

Мене вдитинстві тато вчив збирать грибочки:
"Це - білий, донечко, зоветься боровик,
Ховається у мохові й в листочках,
У дубняках рости й в лісах соснових звик.

А це - осиновик, вологу дуже любить.
В низах й болотах ти його знайдеш,
Як боровик, тримається у парі,
Смачний у юшці та в сметані теж.

А це, дитинко, гарні сироїжки.
Вони бувають різних кольорів,
Товстенькі й тонкі шляпки, такі ж ніжки,
Побачиш всюди, в різних із борів.

Лисички у кущах родяться дружні.
Живуть вони родинами в теплі.
З-під листячка жовтенькії голівки,
Висовують до сонечка з землі!

В сосновім лісі, назбираєш зеленушок,
В піску, мов не вмиваються, брудні.
В березняку - моховички та бабки,
Польськії, синяки та іншії гриби.

Маленькі симпатичнії опеньки
Піздньої осені, наріжеш на пеньках.
Коричневії темнії й світленькі
Кучкуються біля дерев в купках.

Дивись лиш, дочко, не чипай отруйних!
Багато є подібних до цих всіх.
Бліді поганки та червоні мухомори
Хоч гарні,та минати краще їх!"

Вже тридцять років, як немає тата...
Багато він навчив мене в житті.
Як я хотіла завш його руку тримати!
Вони у нього були золоті!