Мое село
Мій отчий край, моя колиска рідна,
Моя ти Лисянщина дорога,
До тебе приїжджаю я, хоч рідко,
Ступає тут моя нога.
Село моє – Петрівка - Попівка,
Розкинулося у твоїх полях.
Там, край села, стоїть моя домівка
І мій до неї завертає шлях.
Моя ти мамо, сивочола нене,
Життя своє нелегко прожила.
Ти найдорожче, що в житті є в мене,
Своє тепло ти дітям віддала.
Не тільки дітям, внуки підростають,
І також вдячні за твоє добро.
І їх дороги також повертають,
До тебе в хату у твоє село.
Тобі ми вдячні люба наша ненько
І скільки б не пройшло ще зим і літ
За всіх завжди болить твоє серденько,
Ти на землі залишиш добрий слід.
Дай, Боже, ще тобі здоров’я й щастя
І щоб діждалась правнуків своїх.
Ми думаємо, що тобі це вдасться
Земний уклін тобі від нас усіх.
Свидетельство о публикации №112020106754