Моя любове...

Моя любове, макоцвітна зоре
над горизонтами численних втрат,
де  задрімав голодний Росінант,
допоки Дон Кіхот вітряк поборе.

Моя любове, Ноєва колиско
на вільних амальгамах ручаїв,
де перші паростки спокутних злив
єднаються у доленосну низку.

Моя любове, нездоланна сила
в твоїй ході притишеній бринить,
як незабутня музика століть…
Пробач мені, що пізно зрозуміла.


Рецензии
Мудро и чувственно! Спасибо!

Светлана Зиновская   22.03.2012 14:27     Заявить о нарушении
Спасибо ВАМ! Очень рада Вашему отзыву. Любви Вам и вдохновения!

Инна Приходько   22.03.2012 15:47   Заявить о нарушении
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.