Моя причуда... Из Марго Метелецкой

                Перевод с украинского

И вновь собой  меня обяжет
Декабрьский сумрак…
Не только руки-ноги свяжет –
И образумит…

Хотелось счастье мне запрятать
В родную мову…
Хотелось жадно целовать мне
Уста,  безмолвно…

Вновь одиноко пригублю я
Бокал… который?
Опять судьбу перепалю я,
Но – без укора…

Печалясь, встречи избегаю –
Моя причуда…
Приди ко мне, холодный Кай мой,
Хоть ниоткуда

В мой полусон и жизни таянье,
В мою пустыню…
Слова любви и покаяния
На небе стынут…


Оригинал:

Чомусь мені впадає в вічі
 Грудневий морок...
 Я подзвонила тільки двічі -
 Хотілось...сорок...

 Хотілось щастя заховати
 В казковій мові...
 Хотілось спрагло цілувати
 Уста зимові...

 Узнов самотньо відкоркую
 З шампанським пляшку...
 Про долю звично поміркую -
 Коритись важко...

 Тужу, а стрітись уникаю -
 Дзвони хоч зрідка?
 Зневірений, холодний Каю,
 Прийди нізвідки

 В мій напівсон, напівжиття,
 Напівпустелю -
 Слова кохання й каяття
 Летять у стелю..