Наступить ранок...
Наснагою і повінню чудес.
Нестримністю і тягою пізнання,
І щирою блакитністю небес.
Наступить ранок, лагідні долоні
Відчують вітру дотики п’янкі.
І щире почуття, що ми в його полоні,
Розбудить ніжно задуми стрімкі.
Свидетельство о публикации №112020110235