Навіщо тобі мене бачить,
Навіщо тобі мене чути.
Щоб в котре здійснить нездійсненне.
Ми були доволі розкуті,
Ми були, ну майже, щасливі.
Шукали натхнення і змісту.
Чому десь пішла досконалість?
Бракує натхнення чи хисту?
Ми, граючись, відповідальність
Відкинули, тож відповідно,
У котре відчули – діяльність
Безглузда, безсила, безплідна…
У котре відчули й почули.
Посіяли… ось вони, жнива,-
Вогонь, вічне сяйво задули,
Не родить занедбана нива.
Повстань, друже мій, схаменися,
Є пісня, то має лунати,
Є віра, надія, і ми ще
Не втратили силу кохати.
навищо. укр
© Copyright: Надежда Скульская, 2012
Свидетельство о публикации №112013008129
Свидетельство о публикации №112013008129
Рецензии