Задую ль свечу Из Марго Метелецкой

                Перевод с украинского*
                http://www.stihi.ru/2012/01/30/5353


Задула я  свечу… задумчиво вздыхаю…
Зачахла в одичании своём…
Заглохли помыслы, уставшие до края…
Что – одинокой кельи окоём?!

Соблазны прочь… общением спасаясь,
Спалив смятенья всех моих дорог,
Распахиваю жизнеописанье,
Вновь к счастью обновляю я рывок!

Обрадуюсь я – просто не на шутку,
Печали горькие с души смахну,
Приворожу заклятьем ту минутку,
Что принесёт утеху и весну!

Сильней стократ задавленного страха
Моей любви воркующая птаха!

Оригинал:

 Задмухую свічу...Задумано зітхаю...
 Заниділа у замкненні своїм...
 Здичавілі думки, здорожені до краю,
 Що вам в самотній кельї відповім?

 В приборканні спокус, віднові спілкування,
 У спаленні замутнених тривог
 Тече у світ моє живописання,
 До щастя знову кваплячи ривок...

 Зрадію, Боже, хоч на крапелину,
 Гіркі печалі із душі здмухну,
 Заворожу закляттям ту хвилину,
 Яка несе розраду і весну...

 Сильніша від задавненого страху
 Мого кохання вивільнена птаха !